ЕТАПИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ШКОЛИ:
ГРУДЕНЬ 1936 р. – СЕМИРІЧНА ШКОЛА м. АРТЕМОВЕ
1 ВЕРЕСНЯ 1940 р. - СЕРЕДНЯ ШКОЛА м. АРТЕМОВЕ
15 ВЕРЕСНЯ 1944 р. – СЕРЕДНЯ ШКОЛА м. АРТЕМОВЕ
1 ВЕРЕСНЯ 1953 р. - СЕМИРІЧНА ШКОЛА №1 м. АРТЕМОВЕ
1 ВЕРЕСНЯ 1959 р. - ВОСЬМИРІЧНА ШКОЛА №1 м. АРТЕМОВЕ
1 ВЕРЕСНЯ 1975 р. - ВОСЬМИРІЧНА ШКОЛА №13 м. ДЗЕРЖИНСЬКА
1 ВЕРЕСНЯ 1976 р. – СЕРЕДНЯ ШКОЛА №13 м. ДЗЕРЖИНСЬКА
1 ВЕРЕСНЯ 1993 р . – АРТЕМІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ І-ІІІ
СТУПЕНІВ ШКОЛА №13 м. ДЗЕРЖИНСЬКА
1 ВЕРЕСНЯ 2004 р. – ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
І-ІІІ СТУПЕНІВ №13
ДЗЕРЖИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У 1935 році за ініціативою депутатів Артемівської міської ради було прийняте рішення побудувати нову школу методом народного будівництва. Артемівці з радістю його зустріли. У будівництві нової школи приймали участь всі мешканці. Особливо активними були Олександр Цибулько, Никифор Дурилов, Катерина Тітова, Марія Добродій та інші.
У грудні 1936 року школа прийняла перших учнів. До 1941 року школу закінчило більше 500 учнів.
Потім війна…У липні 1941 року місто вже було окуповане фашистами, а ще раніше багато добровольців відправилися на фронт і склали голови на полях війни. Серед них і вчителі школи: М.В. Луценко, Л.П. Савченко,
Т.С. Іванов, Ю.Ф. Петько, С.С. Юращенко, З.Ф. Кибець.
Ті, хто залишився у тилу, також діяли проти ворогів: підпільна організація. яка майже на 80% складалася з випускників та учнів школи вела підривну роботу на залізниці, розклеювала листівки з повідомленнями Совінформбюро, переховувала тих, хто не хотів їхати до Німеччини, допомагала сім’ям євреїв та циган, підтримувала постійний зв’язок з регулярними частинами Червоної армії.
Весь цей час школа не функціонувала. 6 вересня 1944 року Дзержинськ був звільнений Радянською Армією. і в будівлі школи розташувався госпіталь. На території школи були поховані сержант Васильков, рядові Штейнец і Цветков.
Фронт швидко просувався на захід, тому школа змогла прийняти перших учнів у жовтні 1944 року.
Потім була післявоєнна відбудова міста Артемове. За 10 років у місті з’явилися ще одна школа, стадіон. спортивний зал, бібліотека, будинок гірничо-рятувальної служби, училище, вечірня школа, адміністративно-господарський комбінат, лікарня, дитячі садки. магазини, житлові будинки, проведено світло, вода, каналізація. У школі було по три класи в кожній паралелі, а це більше 600 учнів. Заняття відбувалися у 2 зміни, але місця не вистачало: не було їдальні, спортивного, актового залів, спортивних майданчиків. Тому постала необхідність у добудові шкільних приміщень і відкритті школи-десятирічки. Кілька років пішло на узгодження документації, виділення коштів. У 1973 році нарешті приступили до будівельних робіт. Будівництво йшло 3 роки і було завершене літом 1976 року. І вже 1 вересня нова школа прийняла учнів.
З того часу пройшло 35 років… 35 випускних вечорів відгриміло під дахом нашої школи. Зараз у школі функціонують відремонтований за європейськими стандартами спортивний зал, комп’ютерний клас з мультимедіапроектором, школа підключена до Інтернету, котельна переобладнана з твердого топлива на газове опалення. Але ж головне для школи – це доля її учнів. Немає, мабуть, на світі такої спеціальності, якою б не володіли наші випускники.
ДИРЕКТОР ШКОЛИ:
ТРИФОНОВА ВАЛЕНТИНА СЕРГІЇВНА
| 
