ЕТАПИ   РЕОРГАНІЗАЦІЇ   ШКОЛИ:

ГРУДЕНЬ 1936 р.    –     СЕМИРІЧНА ШКОЛА  м. АРТЕМОВЕ

1 ВЕРЕСНЯ 1940 р. -      СЕРЕДНЯ ШКОЛА  м. АРТЕМОВЕ

15 ВЕРЕСНЯ 1944 р.   –      СЕРЕДНЯ ШКОЛА  м. АРТЕМОВЕ

1 ВЕРЕСНЯ 1953 р.        -     СЕМИРІЧНА ШКОЛА №1  м. АРТЕМОВЕ

1 ВЕРЕСНЯ 1959 р.     -    ВОСЬМИРІЧНА ШКОЛА №1  м. АРТЕМОВЕ

1 ВЕРЕСНЯ 1975 р.  -   ВОСЬМИРІЧНА ШКОЛА №13 м. ДЗЕРЖИНСЬКА

1 ВЕРЕСНЯ 1976 р.     –   СЕРЕДНЯ ШКОЛА №13 м. ДЗЕРЖИНСЬКА

1 ВЕРЕСНЯ 1993 р .  –    АРТЕМІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ І-ІІІ             

                                       СТУПЕНІВ  ШКОЛА №13 м. ДЗЕРЖИНСЬКА

1 ВЕРЕСНЯ 2004 р.    –    ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА

                                           І-ІІІ СТУПЕНІВ №13    

                                           ДЗЕРЖИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

                                          ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У 1935 році за ініціативою депутатів Артемівської міської ради було прийняте рішення побудувати нову школу методом народного будівництва. Артемівці з радістю його зустріли. У будівництві нової школи  приймали участь всі мешканці. Особливо активними були Олександр Цибулько, Никифор Дурилов, Катерина Тітова, Марія Добродій та інші.

У грудні 1936 року школа прийняла перших учнів. До 1941 року школу закінчило більше 500 учнів.

 Потім війна…У липні 1941 року місто вже було окуповане фашистами, а ще раніше багато добровольців відправилися на фронт і склали голови на полях війни. Серед них і вчителі школи: М.В. Луценко, Л.П. Савченко,

Т.С. Іванов, Ю.Ф. Петько, С.С. Юращенко, З.Ф. Кибець.

          Ті, хто залишився у тилу, також діяли проти ворогів: підпільна організація. яка майже на 80% складалася з випускників та учнів школи вела підривну роботу на залізниці, розклеювала листівки з повідомленнями Совінформбюро, переховувала тих, хто не хотів їхати до Німеччини, допомагала сім’ям євреїв та циган, підтримувала постійний зв’язок з регулярними частинами Червоної армії.

         Весь цей час школа не функціонувала. 6 вересня 1944 року Дзержинськ був звільнений Радянською Армією. і в будівлі школи розташувався госпіталь. На території школи були поховані сержант Васильков, рядові Штейнец і Цветков.

         Фронт швидко просувався на захід, тому школа змогла прийняти перших учнів у жовтні 1944 року.

         Потім була післявоєнна відбудова міста Артемове. За 10 років у місті з’явилися ще одна школа, стадіон. спортивний зал, бібліотека, будинок гірничо-рятувальної служби, училище, вечірня школа, адміністративно-господарський комбінат, лікарня, дитячі садки. магазини, житлові будинки, проведено світло, вода, каналізація. У школі було по три класи в кожній паралелі, а це більше 600 учнів. Заняття відбувалися у 2 зміни, але місця не вистачало: не було їдальні, спортивного, актового залів, спортивних майданчиків. Тому постала необхідність у добудові шкільних приміщень і відкритті школи-десятирічки. Кілька років пішло на узгодження документації, виділення коштів. У 1973 році нарешті приступили до будівельних робіт. Будівництво йшло 3 роки і було завершене літом 1976 року. І вже 1 вересня нова школа прийняла учнів.

 З того часу пройшло 35 років… 35 випускних вечорів відгриміло під дахом нашої школи. Зараз у школі функціонують відремонтований за європейськими стандартами спортивний зал, комп’ютерний клас з мультимедіапроектором, школа підключена до Інтернету, котельна переобладнана з твердого топлива на газове опалення. Але ж головне для школи – це доля її учнів.   Немає, мабуть, на світі такої спеціальності, якою б не володіли наші випускники.

ДИРЕКТОР ШКОЛИ:

ТРИФОНОВА ВАЛЕНТИНА СЕРГІЇВНА